Вітаю! Випадково в маршрутці почула розмову про «Вимпел». Я кілька років тому почала займатися городництвом – від бабці дістала у спадок ділянку. Не хотілося запускати. Та оскільки я в цьому ділі новачок, вважала, що то не така вже й складна справа: посіяв, полив, коли-не-коли пополов, зібрав урожай. А насправді виявилося все інакше. Їздити, щоб доглядати городину часто не можу – живу у місті, а до вихідних багато часу. Якщо щось і проклюнулося, то встигне чи посохнути, чи згнити, та й шкідники на варті. Вже стільки пересівала, що будь-яке бажання цим займатися випарувалось. Та от, почула про той стимулятор. Почитала на сайті, ніби непогані відгуки. Вирішила спробувати. Подумала, якщо хоч частину обіцяного виконає, буде просто чудово.
Взялася за діло всерйоз. Прочитала інструкції, розібралась коли які фази. Обробляла насіння «партіями», перед тим як сіяти чи пересаджувати: трохи огірків та моркви, трохи кукурудзи та буряків, трохи соняшнику, поморочилась з бульбами картоплі та розсадою помідор та капусти. Керувалася посівним календарем, як і в минулі роки.
Ніколи не бачила, щоб так багато насіння проростало. Про себе відмітила, що навіть якщо далі не буде такого стрімкого результату, препарат вже здобув моє схвалення. На диво не розраховувала, намагалась бути реалісткою.
Коли особливо нема з чим порівнювати, не звертаєш особливої уваги на те, на що звертають увагу люди з більшим досвідом.
На те, що у мене ростуть овочі як з води, звернула увагу сусідка. Спитала, який сорт моркви. Виявилось, що у неї той самий. Висмикнула ще недозрілу моркву, здивовано покрутила її, потім відкусила шматочок, від задоволення примружилась. А я не второпаю, чого вона так дивується. Морква як морква. Потягла вона мене до себе на город. От тоді я й зрозуміла, що у мене цього року врожай на заздрість. І не лише морква. Обробляла ж бо все, окрім дерев. Після такого успіху «Вимпелом» обов’язково кроплю. Тепер вже й плодові. І насіння теж. Воно хоч і морочливо, проте результат того вартий. Ніколи б не подумала, що стану таким затятим городником. От так і сталося, що завдяки цьому стимулятору не кинула справу на півдорозі.
Взялася за діло всерйоз. Прочитала інструкції, розібралась коли які фази. Обробляла насіння «партіями», перед тим як сіяти чи пересаджувати: трохи огірків та моркви, трохи кукурудзи та буряків, трохи соняшнику, поморочилась з бульбами картоплі та розсадою помідор та капусти. Керувалася посівним календарем, як і в минулі роки.
Ніколи не бачила, щоб так багато насіння проростало. Про себе відмітила, що навіть якщо далі не буде такого стрімкого результату, препарат вже здобув моє схвалення. На диво не розраховувала, намагалась бути реалісткою.
Коли особливо нема з чим порівнювати, не звертаєш особливої уваги на те, на що звертають увагу люди з більшим досвідом.
На те, що у мене ростуть овочі як з води, звернула увагу сусідка. Спитала, який сорт моркви. Виявилось, що у неї той самий. Висмикнула ще недозрілу моркву, здивовано покрутила її, потім відкусила шматочок, від задоволення примружилась. А я не второпаю, чого вона так дивується. Морква як морква. Потягла вона мене до себе на город. От тоді я й зрозуміла, що у мене цього року врожай на заздрість. І не лише морква. Обробляла ж бо все, окрім дерев. Після такого успіху «Вимпелом» обов’язково кроплю. Тепер вже й плодові. І насіння теж. Воно хоч і морочливо, проте результат того вартий. Ніколи б не подумала, що стану таким затятим городником. От так і сталося, що завдяки цьому стимулятору не кинула справу на півдорозі.